На високих пагорбах понад  глибокими балками та ярами річки  Гептурка, зовсім недалеко від Шполи (райцентру у Черкаській області), розкинулось велике село Лебедин. Ще у ХІХ столітті Лебедин оточував велетенський ліс (цей ліс зображений на картах Боплана), але до наших днів він суттєво порідшав. Зараз село обсіли поля, а ліс залишився лише у вигляді великих шматків.

На одному  із горбочків стоїть Лебединський НВК  «ДНЗ ЗОШ І-ІІ ст. №1. Директор у нас  енергійна жінка  - Поліщук В. О., а заступник директора – Каракоця О. І.

В школі працює 18 вчителів.

Педагогічні звання:

-         Відмінник освіти -5;

-         Вчитель-методист -1;

-         Старший вчитель – 4.

Кваліфікаційні категорії:

-         Вища категорія -7;

-         1 категорія – 2;

-         2 категорія – 5;

-         Спеціаліст – 4.

А вчителем хімії, біології та основ здоров'я працюю в ній я – Медяник Тетяна Іванівна.

Вчитель – це професія неординарна. Особливість цієї професії полягає у тому, що вчитель працює не шаблонно, не за заготовленими наперед алгоритмами. Кожна педагогічна ситуація унікальна, неповторна. Адже добре відомо, що копіювання, навіть найвдалішого уроку проведеного в іншому класі чи уроку колеги, може виявитись вкрай невдалим. Тобто робота вчителя завжди вимагає творчого підходу.

Комплекс завдань з якими щодня стикається вчитель містить досить багато різних за характером задач, які стосуються навчання, виховання та розвитку учнів. І всі ці завдання необхідно розв’язати найбільш ефективно, щоб побудувати найкращий варіант навчально-виховного процесу.

В умовах, коли  обсяг знань і швидкість їх оновлення невпинно зростають і частина інформації стає застарілою, зрозуміло, що опанування новими знаннями потребує втілення прогресивних методологій навчання, в тому числі й такій фундаментальній науці, як хімія. І ще однією з причин, яка спонукає активізувати зусилля, спрямовані на реформу всієї системи навчання та зміни її технології, є низька пізнавальна активність учнів.

Найефективнішим навчання стане тоді, коли учень виявить максимальну активність, а учитель – активніше користуватиметься функцією консультанта та організатора навчального процесу.

Моє педагогічне кредо:«Розум, розтягнутий новою ідеєю, ніколи не набуває попередніх розмірів». При викладанні хімії я працюю над проблемою «Розвиток творчого потенціалу учнів засобами інформаційно-комунікативних технологій на уроках хімії»

         Цю проблему я вибрала тому, що самостійно знайдена відповідь – це маленька перемога дитини в пізнанні складного світу природи, що надає впевненості у своїх можливостях, створює позитивні емоції, усуває неусвідомлений опір процесу  навчання. Водночас учень самостверджується як особистість.

Відносно особистісного становлення суб'єктів навчання в галузі розвитку певних здібностей учнів, їх компетентностей, я використовую такі педагогічні технології:

n  технологія проблемного навчання

n  реалізація комп’ютерних програм

n   технологія ігрового навчання

n   Використання міжпредметних зв’язків

n   проектні технології

n   технології інтерактивного навчання

Проблемне навчання – це спосіб широкого охоплення явищ, що має на меті  розвиток навчальних проблемних завдань, самостійного пошуку знань і набуття досвіду їх використання.

Проблемне навчання - це розвивальне навчання, так як мислити  людина починає лише тоді, коли у нього є потреба щось зрозуміти. А така потреба виникає найкраще в умовах проблемного навчання. Отже, завдання, яке стоїть перед учителем у рамках проблемного навчання, - визначити, як і коли його використовувати. Учні ж повинні вирішувати проблеми, які ставить перед ними вчитель. Головне при здійсненні проблемного навчання - проаналізувати зміст, щоб виявити в ньому проблеми, а потім вибудувати їх у порядку підпорядкування один одному. У цьому випадку використання проблемного навчання набуває властивість системності, що дуже важливо  для розвитку мислення. 
Навчальні проблеми легко виявляються при встановленні зв'язків між теоріями та фактами, між теоріями та поняттями, між окремими поняттями і т. д.

Наприклад, проблема, чому одні речовини є електролітами, а інші - ні, виникає при встановленні зв'язку між теорією будови речовини і виявленим фактом різного поведінки речовин в розчині, а проблема визначення оптимальних умов для виробництва аміаку - на основі закономірностей реакції його синтезу та можливостей виробничих апаратів - при встановленні зв'язків між системами понять про хімічну реакцію і про основи хімічного виробництва. Проблеми пояснення властивостей речовин на основі їх будови і, навпаки, висновок про будову речовини на основі його властивостей виникають при виявленні зв'язків між теорією будови речовини і системою понять про речовину.

Наприклад, при вивченні властивостей аміаку спочатку характеризують будову атомів елементів азоту і водню, будова молекули аміаку, визначають ступеня окислення атомів азоту і водню в аміаку, а потім хімічні властивості цього з'єднання.                                                              

Тут вирішується кілька проблем. Навіть на найпершому етапі уроку при вивченні складу аміаку можна не просто інформативно повідомити, що його формула NH _3, а зв'язок між атомами полярна, а запропонувати учням обгрунтувати склад цього з'єднання, тобто встановити зв'язок між складом з'єднання і будовою утворюють його атомів .           

Наприклад, пояснити, яка існує залежність між полярним зв'язком в молекулі аміаку і його взаємодією з водою і кислотами, припустити, виходячи зі ступеня окислення азоту в аміаку, поведінку його в окислювально-відновних реакціях, спробувати підібрати приклади таких реакцій з участю аміаку.                  

 Встановивши зв'язок теми «Підгрупа азоту» з темами «Галогени» і «Підгрупа Оксигену», базуючись на теоретичній концепції про сутність процесу дисоціації, пояснити, чому розчини соляної і сірководневої кислот мають кислу реакцію, а аміаку - лужну.
Тому, я вважаю, що проблемне навчання практично можливо на будь-якому етапі навчання, але по-різному реалізується в залежності від хімічного змісту навчального матеріалу і вікових особливостей учнів.        
При реалізації проблемного навчання я  будую взаємини з класом так, щоб учні змогли проявити ініціативу, висловити припущення, іноді неправильні, але їх під час дискусії спростують інші учні. Кожне припущення повинно бути обгрунтованим. Слід відрізняти гіпотезу від вгадування, що не має нічого спільного з проблемним навчанням.         . 
Я не  завжди на уроці використовую всі етапи проблемного навчання. У поясненні можу включати окремі питання проблемного характеру.

Наприклад, при вивченні електролізу розчину хлориду натрію можу поставити питання, чому на катоді відновлюється не іон натрію, а іон водню, і запропоную  учням на основі електрохімічного ряду напруг пояснити причину цього явища.                                                .
Важливою позитивною стороною проблемного навчання є його розвиваючий характер. Виклад робиться більш доказовим і тому переконливим. Учні мислять творчо, діалектично, привчаються до пошуку. Навчання з використанням такого підходу більш емоційно, що сприяє підвищенню інтересу до навчання, надає виховує, так як це формує переконання і в кінцевому рахунку світогляд, забезпечує міцність знань, так як знання, здобуті шляхом самостійного пошуку, завжди утримуються свідомістю довше отриманих у готовому вигляді.                             
У результаті здійснення проблемного підходу учні здобувають нові знання, встановлюють нові зв'язки між відомими і невідомими фактами і поняттями. Проблемне навчання можна використовувати і як спосіб діагностики інтелектуальних можливостей учнів.                         
Отже, проблемна технологія на уроках хімії – це особливий вид навчальної  активності учнів, що оперує протиставленням відомого й невідомого і має на меті активізацію процесу пізнання.

 Основною метою ігрового навчання є  розвиток інтересу до предмета через гру, згуртування  колективу учнів, перевірка засвоєння матеріалу за певний проміжок часу.

«Давно визнано, що гра займає значну частину життя дитини»… Ще у XVІІІ столітті Ж. Ж. Руссо писав про те, що для того, щоб пізнати та зрозуміти дитину, необхідно спостерігати за його  іграми, а це означає, що, прагнучи учню вираз та  дослідження власного емоційного світу, педагог повинен  звертатися до цього концептуально-експресивному світу. На відміну від  дорослих, для яких  природним середовищем є мова, природнім середовищем для дитини є гра та  різноманітна діяльність».  Про першорядне значення гри, для природного розвитку дитини свідчить той факт, що  ООН проголосила  гру універсальним та невід’ємним право дитини.  Так само, як дитинство має свій внутрішній  зміст та не є простою підготовкою до дорослості,  так само гра має свою внутрішню цінність та важлива не залежно від того, до яких наслідків вона може привести. На відміну від роботи,  яка має певну мету та спрямована на  виконання якогось певного завдання шляхом пристосування до  вимог безпосереднього оточення, гра внутрішньо складна, не залежить   від  заохочення з існуючими  у дитини уявленнями. 
“Гра для дітей – засіб навчитися тому, чому їх ніхто не може навчити. Це засіб дослідження та орієнтації в реальному світі, просторі та часі, речах, тваринах, людях. Включаючись в процес гри, діти навчаються жити в нашому символічному світі – світі змістів та цілей, в той же час досліджуючи, експериментуючи, навчаючись”       .  
Крім того, гра створює особливі умови,  за яких розвивається  творчість учнів. Сутність цих умов заключається  у спілкуванні на рівних,  де зникає боязкість, виникає відчуття – “я теж можу”,  тобто у грі відбувається внутрішнє розкріпачення. Для навчання дуже важливо те, що гра  є класичним засобом навчання дією. В ній органічно закладена пізнавальна задача  та  відчувається самостійний пошук знань. “Оволодіння знаннями  у грі – нова, унікальна  умова з’єднування однолітків, умова  набування інтересу та поваги один до одного, а по ходу – і навчання  себе”, таким чином, крім всього іншого, у грі відбувається і величезна  виховна робота.                         
На уроках я часто використовую:

n  - хімічний калейдоскоп (номенклатура і класи сполук);

n  - хімічний паровозик (рівняння реакцій для здійснення перетворень);

n  - хімічні вікторини;

n  - пересувна хімчистка (дослідним шляхом виведення плям чорнила, зелені, кави, соків тощо з використанням мінімального набору хімічних засобів).

Інколи елементи уроків мають розважальний характер. Наприклад:

n  - створення реклами й антиреклами;

n  - конкурси на кращу хімічну замальовку, ребус чи кросворд;

n  - творчі веселі сценки, як «Алхімічна лабораторія – екскурс у минуле».

Досягти поставлених цілей мені допомагають сучасні  освітні технології, такі як технологія організації адаптаційно-розвиваючих діалогів, адаптивна система навчання. Наприклад, одним з елементів технології організації адапційно-розвивальних діалогів на уроках   хімії є використання хімічного тренажера, який  дозволяє  застосовувати предметні знання та вміння, розвивати навички використання хімічної номенклатури, класифікації, основних хімічних понять (найбільш ефективно його використання при вивченні  основних класів неорганічної та органічної хімії). Використання хімічного тренажера розвиває у дітей вміння приймати участь в загальному діалозі. Здійснювати само- та взаємоконтроль, самоперевірку, формувати адекватну самооцінку. Робота в  динамічних парах та малих групах дозволяє співвідносити свою діяльність з діяльністю інших, дитина може провести не  лише самооцінку, але і самокорекцію. 

Отже, ігрова модель навчання, крім основної дидактичної функції, надає можливість у самовизначенні учня, розвиває його творчу уяву, сприяє формуванню  навичок співпраці, дозволяє вільно висловлювати власну думку, зайняти певну  позицію.

Реалізація комп'ютерних програм на уроках хімії дозволяє побачити те, що часто на звичайному уроці є неможливим: змоделювати хімічний процес, провести небезпечну реакцію (взаємодія натрію з водою – дослід заборонений для проведення на уроці, у зв'язку з вибухонебезпечністю, відеофрагменти руху електронів у атомі карбону, природа утворення подвійного зв'язку та ін.). Тому під час проведення певних занять я використовую «Віртуальну хімічну лабораторію» .

Отже, використання комп'ютерних технологій забезпечує підсилення  інтенсивності уроку, дозволяє вчителеві підвищити темп уроку, допомагає краще засвоїти логіку міркувань, ефективно здійснювати перевірку засвоєних знань. Усе це підвищує рівень навчання і викликає інтерес учнів до предмета.

         Методика використання міжпредметних зв'язків передбачає залучення на уроки з одного предмету понять, образів, уявлень з інших предметів. Під час вивчення хімічної науки найтісніше простежуються міжпредметні зв'язки хімії з математикою, біологією, фізикою і географією, тобто предметами природничо-математичного циклу. Одним із засобів міжпредметних зв'язків є використання на уроках і в  позакласній роботі оповідань-задач з хімії, у яких інтегруються хімічні й екологічні знання. Складання учнями таких задач сприяє активізації їхньої уваги і  спостережливості, розвитку творчих здібностей, формування наукового світогляду.

 Наприклад,необхідність встановлення у навчальному процесі зв’язків між фізикою і хімією як навчальними предметами диктується, по-перше, об’єктивно існуючими взаємозв’язками фізичних і хімічних наук, по-друге, вимоги дидактики і психології про необхідність послідовного розвитку і узагальнення знань учнів. А також систематизації процесу формування ними наукових понять. Аналіз змісту курсів фізики і хімії показує , що загальними системами понять, включених у ці курси, є:

– система понять про речовину і її структурні елементи;

– система понять про явища і процеси, які відбуваються між структурними елементами речовини.

В процесі викладання хімії і фізики міжпредметні зв’язки можуть здійснюватися у таких напрямках:

– формування учнями фундаментальних, загальних для хімії і фізики понять про структуру речовини і процесах, що відбуваються в структурних елементах речовин;

– вивчення загальних для хімії і фізики законів;

– вивчення основ загальних для хімії і фізики теорій;

– перенесення і застосування знань фізики на уроках хімії для формування і розвитку фізико-хімічних і хімічних понять;

Розглянемо, як при реалізації міжпредметних зв’язків формується в учнів поняття про молекулу і кристал . Формування поняття про молекулу розглядається в аспекті його розвитку. Поняття про молекулу учні отримують в достатньо повному об’ємі і знання, отримані ними на уроках фізики, необхідно лише конкретизувати, розвивати, узагальнювати при навчанні хімії. При навчанні хімії учні не тільки застосовують знання про молекули, засвоєні на уроках фізики, але й взнають про їх нові властивості (наприклад, перетворення одних молекул в інші), у результаті чого поняття про молекулу збагачується, розвивається, узагальнюється.

 

   Проект – це учнівська самодіяльність, конкретна практична творча справа,

поетапний рух до мети, прийнятої й усвідомленої учнем.   Виконання проектів передбачає самостійну роботу учнів (індивідуальну,  парну,  групову), розраховану на певний проміжок   часу.                                                                                                   

Процес навчання необхідно побудувати на основі активності учнів, їхньої пошукової діяльності, зацікавити їх, залучити до знань, навчити застосовувати здобуті знання в повсякденному житті.

Тому для розв'язання  я обираю проблему з реального життя, знайому та важливу для учнів. Це вимагає від них не тільки актуалізації опорних знань, а й пошуку нової інформації з різноманітних джерел.

Результатом використання методу проектів є максимальний розвиток і само -реалізація особистості учня ,формування активності, міжпредметні зв'язки, посилення мотивації до навчання, урізноманітнення засобів навчання. Метод проектів дає змогу сформувати таку важливу якість особистості, як колективізм. Невеликий колектив, який працює над груповим проектом, згуртовується, підпорядковуючи свої власні інтереси спільній справі.Як результат - виникає спільний проект, що вирішує певну проблему.

Особливість проекту, як методу, полягає в тому, що є можливість розглядати предмет вивчення не окремо, а цілісно. Тому під час створення хімічних проектів вони містять знання з різних навчальних предметів, зокрема, фізики, біології, математики, спеціальних предметів, тобто враховують міжпредметні зв'язки та зв'язки з обраною професією.

Метод проектів дає змогу посилити мотивацію до навчання, зокрема використання інформаційних технологій. Скориставшись Інтернетом, учні вибирають найрізноманітнішу інформацію, що ,   стосується вирішення даної проблеми. На кінцевому етапі використовують її при складані і оформлені результатів проектів.

На одному уроці реалізувати метод проекту не можливо. Для цього потрібно завчасно спланувати певну тему.Найбільш доцільно використовувати метод проектів на уроках узагальнення і систематизації знань після вивчення певної теми.

У практиці навчання хімії проектна діяльність реалізується через:

n   урок чи практичне заняття;

n   позаурочну діяльність (предметна діяльність);

n   науково-практичну діяльність учнів (захист рефератів).

Отже, метод проектів, сприяє підвищенню активності і самостійності учнів у роботі, створює стійку позитивну мотивацію на вивчення хімії, формує почуття відповідальності за виконану роботу, сприяє розвитку творчого підходу до виконання завдань, дає змогу досягти поставленої мети - оволодіти знаннями та творчо їх використовувати у своїй практичній діяльності. Наводжу приклад з використанням методу проектів на узагальнюючому уроці хімії під час вивчення теми «Вуглеводи».

Наприклад, під час уроку вчитель учням пропонує  вибрати тему власного проекту. Проект дає можливість учням глибше ознайомитися з питанням, яке його хвилює. Учні в позаурочний час з будь-яких джерел збирають матеріал  для реферату та готують презентацію проекту.

   Для виконання проекту клас ділиться на групи. В кожній групі учні складають план, за яким вони будуть працювати, розподіляють запитання..

ПЛАН ПРОЕКТУ

І  етап – допроектна підготовка.

ІІ етап – дослідницький.

ІІІ етап – узагальнюючий.

ІV етап – підбиття підсумків.

 ХІД РОБОТИ

ПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНЯ

1.     Обирає тему групового проекту.

2.     Визначає мету власної діяльності .

3.     Ознайомлюється з етапами проектування.

4.     З’ясовує, усвідомлює та аналізує проектну задачу.

5.     Висуває гіпотетичні ідеї щодо вирішення проектної задачі.

6.     Визначає етапи спільної та індивідуальної діяльності.

7.     Вибирає способи  та засоби власної  діяльності.

8.     Ознайомлюється з можливими ресурсами, пропонує власні.

9.     Відкриває нові знання.

10.                      Самостійно описує індивідуальну частину проекту

11.                      Консультується з учителем

12.                      Оформляє реферат.

13.                      Аналізує та оцінює результат групової проектної діяльності.

14.                      Презентує проект.

 

Інтерактивне навчання – це така форма пізнавальної діяльності, яка створює комфортні умови для навчання учня, за яких учень відчуває свою необхідність, розвиває свої здібності і таланти, набуває впевненості, виробляє навички спільної роботи в групі, колективі, формує комунікативні компетентності.

Використання інтерактивних технологій не є самоціллю у моїй  роботі Для мене найголовніше, щоб за допомогою інтерактивного в поєднанні з традиційним навчанням була створена така атмосфера у класі, яка б сприяла співробітництву, розумінню і доброзичливості й підвищувала інтерес учнів до предмета, посилювала у них прагнення здобувати знання самостійно, використовуючи вчителя як консультанта і організатора всього процесу навчання.

Одним із важливих прийомів, що сприяє усвідомленому запам'ятовуванню є групування або розбивка за змістом, членування матеріалу на частини з виділенням головного, існуючого в кожній частині і в усьому заучуваному матеріалі в цілому. Саме це і відбувається при створенні учнями мультимедійної презентації — треба розбити матеріал на окремі порції, створити окремі слайди. В слайдах потрібно виділити основний зміст і сформулювати думку двома-трьома реченнями. До слайдів бажано підібрати відповідні ілюстрації, а для цього потрібно зрозуміти зміст, а не просто його сприйняти.

На своїх уроках я найбільш ефективно використовую такі інтерактивні методи:

1.  Метод «Мікрофон» застосовує на етапі актуалізації опорних знань учнів або на етапі закріплення вивченого матеріалу:

*** Тема «Насичені вуглеводні». Питання до учнів: «Як ви вважаєте, зрозумівши будову молекули метану та його гомологів, алкани є хімічно активні речовини чи ні? Відповідь мотивуйте».

          Передаючи мікрофон, учні обгрунтовують власну відповідь.

***Тема «Загальні властивості металів». Питання до учнів: «В якому вигляді можуть знаходитись метали у природі? Чому? Обгрунтуйте власну відповідь».

***Тема «Фенол». Питання: «До якого класу речовин за будовою молекули ви б віднесли фенол?» - етап вивчення нового матеріалу. На етапі закріплення вивченого: «Чим подібний фенол за властивостями до аренів, чим відрізняється від них? Чим подібний за хімічними властивостями фенол до одноатомних спиртів, чим відрізняється від них?». Провівши попередньо дослідження , учні обгрунтовано дають відповіді на ці питання.

2. Метод «Мозковий штурм» застосовую на етапі уроку – актуалізація опорних знань учнів. Цей метод базується на  використанні знань учнів, здобутих на попередньому уроці; він потребує від них короткої, швидкої точної відповіді, передбачає вислуховування ідей без їх обговорення.

***Тема «Розчини». Питання до учнів:

З чого складається розчин?

Як називається речовина, яка розчиняє інші, яка розчиняється?

Від яких чинників залежить розчинність?

Як називаються речовини – солі, які містять воду в кристалічному стані?

Як називається розчин, у якому при даній температурі речовина більше не може розчинятися?

Як називається розчин, у якому багато розчинника? …

           ***Тема «Ненасичені вуглеводні».

Яка загальна формула алкенів?

Складіть формулу гексену, пропену, октену, пентену…

Яку форму має молекула етилену в просторі?

Який характер зв'язків між атомами Карбону в молекулі ацетилену?

Який валентний кут  НСС у молекулі ацетилену?

Чи зустрічаються ненасичені вуглеводні у природі? Чому?

 

3.«Метод -прес» використовую на етапі вивчення нового матеріалу. Учні дають відповіді на поставлені питання, аргументуючи їх:

***Тема « Будова твердих речовин. Типи кристалічних граток». Питання: «Якими властивостями повинні характеризуватись речовини з атомними, йонними, молекулярними кристалічними гратками? Наведіть конкретні приклади».

4.  Робота в малих динамічних групах. Цей метод використовую на етапі вивчення нового матеріалу і закріплення його. Найкраще – на цілому уроці узагальнення і систематизації знань. Клас ділиться на 5-6 груп, у кожній з них є учень-«консультант», решту готуються бути «спікерами» (доповідачами). За допомогою « консультанта» група почергово виконує декілька завдань з вивченого матеріалу, потім «спікери» проектують на дошці схеми, діаграми, рівняння, пояснюючи їх. За вірні відповіді «спікерів» своєї групи «консультант» добавляє собі до залікового ще 2 бали, «спікери» - 1 бал. Якщо допускаються помилки – відповідно 1 бал, 0,5 бала. Заліковий урок проводиться наступним у формі тестування.

*** Тема «Корозія металів». Заздалегідь приготовлені п'ять дослідів, які демонструють корозію залізного цвяха в присутності різних реагентів. Групи, переміщаючись по класу, аналізують отримані результати, потім обговорюють їх.

Результативність досвіду роботи

У своїй практичній діяльності я ставила й ставитиму перед собою завдання вчити учнів логічно мислити, аналізувати, пояснювати, порівнювати. Глибокі знання з такого предмета, як хімія , потрібні не кожному учневі, адже з цією наукою поєднають своє життя не всі наші вихованці. Тому й вивчати неорганічні й органічні речовини я допомагаю своїм учням на більш практичному рівні, потрібному їм для життя, отже формую  в учнів на уроках хімії життєві компетентності.

 

 

 

А ось результативність успіху моєї педагогічної діяльності. У 2011 році я нагороджена сертифікатом і визнана лауреатом виставки « Освіта Черкащини – 2011» і занесена до передового педагогічного досвіду за методичну розробку факультативних занять для учнів 9-10 класів «Хімія запахів»

Учні є постійними учасниками районного туру олімпіади з хімії та займають призові місця.

Кожного року діти приймають участь у всеукраїнському інтерактивному природничому конкурсі «Колосок» та стають його переможцями.

Випускники успішно здають незалежне зовнішнє оцінювання та вступають у ВУЗИ, де фаховими дисциплінами є хімія та біологія.